Кагановська О.М. Кшвський державний лшгвітичний ушверситет

РОЗКРИТТЯ СШВВ1ДНОШЕННЯ СМИСЛУ/ЗНАЧЕННЯ ПРИ ДОСЛ1ДЖЕНШ ТЕКСТОВИХ КОНЦЕПТЮ

Розгляд особливостей формування текстових концеппв в лггературно-художньому TBopi передбачае дослщження проблем продукування i розумшня текспв, а також розмежування значения i смислу. Поява такого наукового напрямку як когнитивна лшгвютика надала додаткову можливють переосмислити проблему взаемодп значения i смислу в контекст1 формування р!зних структур знания i cnoco6ie iix репрезентаци у MOBi, з точки зору кореляци мовного i немовного змкту людсько! свщомосп в nponeci мовленнево-мисленнево! д1яльносп, в ход! породження й розумшня висловлювання. Поворот до смислового боку мови природно пов'язуеться з вивченням мовленнево? комушкаци, яка завжди за своею суттю спрямована на передачу певно1 змютовно! шформацп. Особливють подання значения i смислу обумовлюеться лшгво-фшософською Kareropieio розумтня, яке передбачае не досл1вне подання, а можливють входження до штерпретативно! дшльноеп. Причини виникнення BapiaraBHocii слова у художньому текст! пов'язуються, по-перше, з корелящею смислу i значения, i по-друге, з вщсутнютю р1зких розмежувань у значениях сл1в, осюльки вдеться про перехщ IxHix смисл1в. Звщси випливае можлив1сть видшення в компонентой структур! значения художнього слова таких компонента, як: а) предметне значения (сшввщнесешсть з предметом); б) смислове навантаження; в) символ1чна значимють; г) емощйний аспект; д) специф1чний колорит (сощальний, профес1йний, територ1альний та шип).

Якщо розглядати змАстовний 6iK тексту, його семантику як таку, що мае значения i смисл, сучасш теоретичн1 пщходи до проблеми iix розмежування е б1льш шж неоднозначними. Значения розглядаеться як безпосередньо залежне вщ абстрактних означуваних, функц1я яких може зм1нюватися вщповщно до HaMipie автора. Так, для передач1 ipoHi4Horo (або просто грайливого) HaMipy автора, приведения у вщповщнють значения i смислу аж н1як не е обов'язковим. Навпаки, у под1бних випадках спостер1гаеться ix повне розходження. У зв'язку з цим, мета текстового анал1зу вбачаеться у зверненш до текстових концеппв, а саме до його смислу, якого можуть набувати елементи, що складають його сутшсть. При под1бному п1дход1 смисл не розглядаеться як замкнений у вузько семантичний змют, що передаеться повщомленням. Осильки повщомлення саме по co6i не мктить смисл, лише два суб'екта, а саме вщправник (автор) i одержувач (читач) наповнюють його смислом, кожний 3i свого боку.

При визначенш смислу як значения, що вже е "освоеним", не представляеться можливим повною м1рою виявити своерщшсть художнього сприйняття, що приводить до з'ясування р1зниц1 м1ж розумшням смислу i породженням   смислу:   призначення   специф1ц1   художнього   сприйняття

процесу породження смислу як 6ijn>m важливого дозволяе стверджувати, що специфжа реашзаци художнього смислу полягае у можливостс його штерпретаци" в межах вже юнуючих смисл1в. 1ншими словами, смисли можуть 1нтерпретуватися як стшкий швар1ант, навколо якого "рухаеться" весь процес смислотворення. В свою чергу, це означае, що в процесс штерпретаци художнього тексту та реконструкци текстових концеппв сшввщношення значения i смислу набувае чи не першочергового значения. Вихщною е теза про юнування у 3Mieri тексту неявного характеру, чим визначаеться необхщшсть його штерпретаци, а також знаковой природи, якою передбачаеться штегрування двох смисл1в (прямого, первинного i непрямого, вторинного) в структур! його значения. Дана особливють тексту дозволяе звернутися до проблеми штерпретаци тексту як до питания розшифровки смислу, що знаходиться за тим смислом, що е очевидним, а також до розкриття р^вшв значения, яю мютяться у буквальному значенш.

Розмежування функщй наукового та художнього мислення i знаходження зв'язюв м1ж розумшням i освоениям свпу сшввщносить обида форми мислення у природному продовжеши одно! другою: свгг усвщомлюеться при лопчному освоенш його шляхом розумшня, тобто перетворення факпв п1знання на смислов1 категори, поняття, позбавлен! експресивних барв i емоцшного навантаження. Функц1я же художнього мислення полягае в усвщомленш св1ту через освоения його шляхом творчого вщтворення.

4mci паралел1 м1ж розумшням слова i розумшням художнього образа дозволяють вбачати в процес1 розум1ння "нову свщом1сть", яка, будучи реальним мисленневим актом, е точним показником ступеню розвитку свщомост!. При даному шдходА текст розум!еться як процес встановлення його смислу, процес, який шби е "закодованим" в тексп автором i при посл1довност1 операцш пов'язуеться не тшьки з процесом встановлення мотив1в, ц1лей суб'екта i, по можливосп, ecix cynyTHix дшм обставин, але й побудовою модел1 ситуаци, в яюй д[е даний об'ект. Шляхом розумшня текст набувае властивоси передач! певно! суми знань, тобто шшого досвщу, ашж той, що був закладений на початку. Останшм положениям вбачаеться розумшня в текст! актуально! психолшгвктично!' проблеми i визнання можливост! щентиф1каци тексту 1ндивщом за умови наявносп в його попередньому досвщ1 необхщних мовних i енциклопедичних знань.

Таким чином, у дослщжент проблеми взаемоди мовних i немовних знань при осмислен1 мовлення у nponeci реконструкц11 (зокрема, структураци та розгортання) текстових концепт1в вид1ляються як найб1лып суттев1 для л1нгв1стично1 теорп два основних р1вня розумшня тексту: мовний i немовний. Мовний pieeHb, який позначаеться як первинний кодовий i надае буквального й поверхневого значения тексту, протиставляеться немовному р1вню, позначеному в шшш терм1нолоп1 як глибинний, ситуац1йний або вторинний кодовий. Саме останнш pieeHb фактично вщцзеркалюе змют, який вкладаеться в даний текст автором i висловлюеться через мовне значения, що функцюнуе як форма вираження ситуацШного значения.